Наші військові

«Моя сестра воює». «Мого брата мобілізували». «Мій чоловік поранений». «Мій батько в полоні». «А мій зник безвісти». «Його тіла не можуть знайти». «Вона вчора поховала коханого»… Ці уривки чужих розмов складаються у цілісний текст про наше сьогодення, в якому хтось із найближчого кола — воює. І це, на жаль, цілком природно для такої масштабної захисної війни: наше військо — не продукт мілітарної системи, а радше армія цивільних захисників, згуртована бажанням жити вільно у власній країні, боронити свій дім, захищати своїх.

Щонайменше 700 тисяч українців стали до лав української армії. Вчителі, будівельники, підприємці, письменники й лікарі — в окопах уздовж лінії фронту можна зустріти представників і представниць усіх фахів. Раптом усі вони стали військовими, і це тепер — чи не найповажніша з професій. Саме тому ми присвячуємо це число друкованого журналу нашим захисницям і захисникам. Ми хочемо подякувати їм за їхню відвагу та гідність і показати читачам війну такою, якою бачать її самі військові.