Культура пам'яті

Ця війна триває століттями. Втім, попри репресії, депортації та масові розстріли української інтелігенції, попри мільйони смертей у роки штучно організованого голоду, попри примусове зросійщення, переписування історії та заборону на власну віру, — ми, українці, існуємо.

Як нам це вдається? Можливо, крім іншого, річ у тому, що ми вміємо пам’ятати. Саме тому четверте число журналу ми присвятили культурі пам’яті. Мов родинні коштовності, ми бережемо пам’ять про долі наших предків. Коли правда була табуйована, ми передавали цю пам’ять таємно: через мамині казки надобраніч, у яких герой-рятівник — це власний дідо; через рецепт хліба, що його саморуч випікав батько, чиє життя під час Голодомору врятувало саме лише диво; через потай розказану родинну історію прапора, за право на існування якого бореться вже кілька поколінь.